З початком війни на Сході України, почало з'являтися багато публікацій про занепад у Абхазії, яка, маючи абсолютно всі ресурси для створення всесвітньо відомого курорту, лежить в руїнах. Жителів ОРДЛО лякають пповторенням такого сценарію на їх території. На контрольованих територіях закликають радіти, що вдалося уникнути такого сценарію.
Але ніхто не каже, що даний сценарій вже давним-давно втілюється на Херсонщині.
Обласний центр, за винятком мікрорайону, побудованого одразу за міською радою, виглядає так, наче це на нього, а не на Крим, було накладено санкції. Більш розчаровуючі пейзажі ще піди пошукай!
А в голові виникає тільки одне запитання: як же з ТАКИМ містом могло статися ТАКЕ???
Апогеєм розвитку Херсона був 1989 рік.
Саме розташування міста - настільки вигідне, що багатьом обласним центрам України залишається тільки заздрити. Саме тут - останнє місце на Дніпрі (перед впадінням в Чорне море), де зручно було будувати порт і верфі. Саме тут Російська імперія почала створювати Чорноморських флот. Пізніше основне будівництво змістилися до Миколаїва, але положення головного буфера між судоходним Дніпром і Чорним морем в Херсона не зміг і не зможе забрати ніхто. Місто незмінно жило й розвивалося до того самого 1989 року, бувши незмінно притягуючим для нових жителів. Населення зростало й склало порядка 360 тисяч осіб. Крім порту в Херсоні функціонували велетенські підприємства легкої промисловості: текстильний комбінат, взуттєва фабрика та ін. Також були судоремонтний завод, машинобудівний завод, завод по виробництву консервів та ін.
Кажучи "велетенські", я не перебільшую. Масштаби промислових цехів вражають. Загалом, обходячи Херсон ловиш себе на постійному слові "великий". Виглядає на те, що будівельники, споглядаючи постійний ріст населення, створювали споруди вже з розрахунком на те, що тим доведеться обслуговувати набагато більшу кількість людей, ніж було в наявності. Тому, щоб не морочитися зайвий раз, будували з розмахом. А потім ще довго не могли допетрити, що період розквіту скінчився, і в велетенські у корпусі лікарні на проспекті Ушакова (головна вулиця Херсона) не буде кому лікуватись. Цей корпус так і стоїть недобудований скелетом, прямо в центрі міста, як пам'ятник всім надіям, які тут поховали.
Населення міста наразі становить менше ніж 295 тисяч. Тобто, за 18 років скоротилося на 65 тисяч.
В Херсоні - безліч пам'яток архітектури, починаючи з побудованих ще за часів Катерини ІІ. Таке скупчення хороших зразків споруд епохи Сталіна, коли ширпотрєб і будівництво ще існували окремо, в якійсь мірі унікальне. Тут би ходити з відкритим від захоплення ротом. Деякі власники, правда, непогано відреконструювали свої будинки.
Але, переважно, складається враження, що все це вєліколєпіє розвалиться прямо на очах.
Під балконами страшно ходити.
Деякі власники приводять в порядок фасади, А ось ремонтувати бокові стіни не вважають за потрібне.
Або ж надбудовують згори зайвий поверх і забувають про зубожіння двору.
Та сама взуттєва фабрика. Вражає, правда?? Чи це нацисти винні?
Річний порт. Колись звідси по воді можна було дістатися до Голої Пристані, Каховки. Люди так їздили на роботу. Мені самій кораблем на підводних крилах доводилось плавати з Херсона до Запоріжжя. Тепер на ці кораблі тільки сміття сипеться й голуби какають.
У порту колись містилися готель та ресторан. Тепер залишився тільки генделик "Мерідіан", де представник місцевого бомонду з підбитим оком сказав мені: "То й що, що тут колись пароплави ходили? А я от ковбасу по 20 копійок пам'ятаю!"
Як це не дивно, але в місті все ж щось будують. Мені попалися дві недобудовані багатоповерхівки.
Та один заржавілий кран біля річного порту. Щоб там не було, навряд чи його колись доведуть до розуму.
Судоремонтний завод ще агонізує. З місцевих мало хто сумнівається, що й це підприємство закриють. Всі корпуса текстильного комбінату світять сліпими вікнами, даху на багатьох з них немає, споруди не використовують навіть в якості складів.
Місцевий таксист розповів мені, як німецькій концерн планував збирати в Херсоні Audi. Завезли станки, лінії, майже запустили виробничі потужності. І тут "випадково" сталась пожежа, яка майже повністю знищила всі інвестиції. Більше іноземці вкладатися сюди не ризикнули.
Фактично, роботи в Херсоні немає. Зате є чотири навчальних заклада для мореходів. Туди йдуть всі, хто не їде з міста. Потім починають привозити з рейсів валюту й тим тримати який-ніякий ринок послуг і загалом всю економіку міста.
Ті, хто не попадає в моряки, їдуть в пошуках кращого життя. Вже зараз в будь-якому будинку, де більше двадцяти квартир, принаймні одна нежила. А ось вам центральна вулиця Херсону в вечір суботи. Навіть місцевих жителів немає, не те що туристів. І це в місті, де кількість історичних пам'яток не поступається Чернівцям!!
Але ніхто не каже, що даний сценарій вже давним-давно втілюється на Херсонщині.
Обласний центр, за винятком мікрорайону, побудованого одразу за міською радою, виглядає так, наче це на нього, а не на Крим, було накладено санкції. Більш розчаровуючі пейзажі ще піди пошукай!
А в голові виникає тільки одне запитання: як же з ТАКИМ містом могло статися ТАКЕ???
Апогеєм розвитку Херсона був 1989 рік.
Саме розташування міста - настільки вигідне, що багатьом обласним центрам України залишається тільки заздрити. Саме тут - останнє місце на Дніпрі (перед впадінням в Чорне море), де зручно було будувати порт і верфі. Саме тут Російська імперія почала створювати Чорноморських флот. Пізніше основне будівництво змістилися до Миколаїва, але положення головного буфера між судоходним Дніпром і Чорним морем в Херсона не зміг і не зможе забрати ніхто. Місто незмінно жило й розвивалося до того самого 1989 року, бувши незмінно притягуючим для нових жителів. Населення зростало й склало порядка 360 тисяч осіб. Крім порту в Херсоні функціонували велетенські підприємства легкої промисловості: текстильний комбінат, взуттєва фабрика та ін. Також були судоремонтний завод, машинобудівний завод, завод по виробництву консервів та ін.
Кажучи "велетенські", я не перебільшую. Масштаби промислових цехів вражають. Загалом, обходячи Херсон ловиш себе на постійному слові "великий". Виглядає на те, що будівельники, споглядаючи постійний ріст населення, створювали споруди вже з розрахунком на те, що тим доведеться обслуговувати набагато більшу кількість людей, ніж було в наявності. Тому, щоб не морочитися зайвий раз, будували з розмахом. А потім ще довго не могли допетрити, що період розквіту скінчився, і в велетенські у корпусі лікарні на проспекті Ушакова (головна вулиця Херсона) не буде кому лікуватись. Цей корпус так і стоїть недобудований скелетом, прямо в центрі міста, як пам'ятник всім надіям, які тут поховали.
Населення міста наразі становить менше ніж 295 тисяч. Тобто, за 18 років скоротилося на 65 тисяч.
В Херсоні - безліч пам'яток архітектури, починаючи з побудованих ще за часів Катерини ІІ. Таке скупчення хороших зразків споруд епохи Сталіна, коли ширпотрєб і будівництво ще існували окремо, в якійсь мірі унікальне. Тут би ходити з відкритим від захоплення ротом. Деякі власники, правда, непогано відреконструювали свої будинки.
Річний порт. Колись звідси по воді можна було дістатися до Голої Пристані, Каховки. Люди так їздили на роботу. Мені самій кораблем на підводних крилах доводилось плавати з Херсона до Запоріжжя. Тепер на ці кораблі тільки сміття сипеться й голуби какають.
У порту колись містилися готель та ресторан. Тепер залишився тільки генделик "Мерідіан", де представник місцевого бомонду з підбитим оком сказав мені: "То й що, що тут колись пароплави ходили? А я от ковбасу по 20 копійок пам'ятаю!"
Як це не дивно, але в місті все ж щось будують. Мені попалися дві недобудовані багатоповерхівки.
Та один заржавілий кран біля річного порту. Щоб там не було, навряд чи його колись доведуть до розуму.
Судоремонтний завод ще агонізує. З місцевих мало хто сумнівається, що й це підприємство закриють. Всі корпуса текстильного комбінату світять сліпими вікнами, даху на багатьох з них немає, споруди не використовують навіть в якості складів.
Місцевий таксист розповів мені, як німецькій концерн планував збирати в Херсоні Audi. Завезли станки, лінії, майже запустили виробничі потужності. І тут "випадково" сталась пожежа, яка майже повністю знищила всі інвестиції. Більше іноземці вкладатися сюди не ризикнули.
Фактично, роботи в Херсоні немає. Зате є чотири навчальних заклада для мореходів. Туди йдуть всі, хто не їде з міста. Потім починають привозити з рейсів валюту й тим тримати який-ніякий ринок послуг і загалом всю економіку міста.
Ті, хто не попадає в моряки, їдуть в пошуках кращого життя. Вже зараз в будь-якому будинку, де більше двадцяти квартир, принаймні одна нежила. А ось вам центральна вулиця Херсону в вечір суботи. Навіть місцевих жителів немає, не те що туристів. І це в місті, де кількість історичних пам'яток не поступається Чернівцям!!
P.S. Поки я описувала свої враження, прем'єр-міністр Гройсман повідомив, що тепер в Херсоні почнуть збирати фінські комбайни Skif 280 Superior. Чи повторить нове підприємство фіннів долю своїх попередників-німців? Побачимо
Комментариев нет:
Отправить комментарий