Чи варто їхати в Херсон? Ще й як варто!
Тут є багато історичних пам'яток, всі вони компактно розташовані, а отже ви зможете весело й пізнавально провести вихідні.
А ще в Херсоні хіба не найвищий рівень сервісу в Україні. Ні, справді, офіціанти, кухарі, робітники готелю, продавці - абсолютно всі вони були бездоганними.
Спочатку - трохи історії.
У другій половині 18 століття Російська та Турецька імперії активно конкурували за владу на Чорноморському узбережжі. Перевага тут належала Порті (Турції). Якщо пам'ятаєте, південь України на той момент був незаселений, за винятком Криму. Крим був населений татарами, а економіка його трималась виключно на грабіжництві та работоргівлі з турецькою метрополією. Аж до того самого 18 століття татарські ордиська регулярно виїжджали на заробітки до України, змітаючи на своєму шляху те, що попадалось, та виводячи з сіл абсолютно все живе, щоб з'їсти або продати.
Російська імперія, яка вже встигла встати на ноги та перетворитися на впливову державу, вважала Україну своєю провінцією. На відміну від сучасної патріотично налаштованої влади, Катерина Друга не вважала за належний стан речей щорічний виїзд своїх громадян за кордон на заробітки (Повірте, в першу чергу її хвилювали економічні втрати, а не той факт, що виїзд, як правило, недобровільний). Тому імператриця почала робити все, аби запобігти такій посиленій еміграції. В першу чергу, почала будувати фортеці з постійними гарнізонами. Задачею гарнізонів було, побачивши татар, прийняти відповідні міри - завернути цих рекрутерів назад в Крим до того, як вони наберуть заробітчан та відвезуть до Турції.
Діяльність Катерини була настільки успішною, що турецький султан почав нею обурюватись та ущімляти російських послів. Закінчилося все російсько-турецькою війною 1768-1774 років, яку Порта з тріском продула. Крим було проголошено незалежним - фактично, він перейшов під протекторат Росії. Діяльність по переміщенню трудових ресурсів до Турції за допомогою татарських банд майже припинилась, а отже стало можливим заселити південь України більш адекватними громадянами ніж запорізьки козаки. Чим Катерина та князь Потьомкін активно й занялися.
В 1778 році, за вказівкою імператриці, було засновано місто Херсон (в пам'ять про гречеський Херсонес). Головним призначенням міста було будівництво кораблів, щоб остаточно перехопити ініціативу на Чорному морі.
Власне, це й треба знати, щоб зрозуміти Херсон як місто. В центрі його життя - ріка Дніпро, яка невдовзі вливається в море. Навколо верфі виросли купечеські артелі, моряцькі вчилища і т.п. Старе місто - це така собі помісь імперсько-патріархального колоніалізму та південної нєги. Було б чим насолодитися, оглядаючи ці классичні колони, портіки та статуї, якби вони були в належному стані. Але, навіть так місто є доволі цікавим. Що стосується найбільш видатних пам'яток - треба віддати належне - виглядають вони дуже непогано. Або вже реконструйовані, або в активному процесі.
Рекомендую почати огляд історичного Херсона з Всесвятської церкви (можливі варіанти, наприклад, церква Всіх святих) та дворянського цвинтаря біля неї. До цього некрополя - рукою подати з залізничного вокзалу. Церква заснована в 1808 році. Крім того, це єдиний храм міста, який ніколи не припиняв функціонувати саме як храм. Всі інші церкви комуністи переробили в будинки культури та склади, і лише українська влада вже повернула їх священослужителям (переважно, махрового патріархату - так що обов'язково майте з собою хустку, щоб пустили всередину).
Також тут можна побачити цікавий надпис.
На цвинтарі, який має неофіційну назву "дворянського", саме дворянських могил вже й не так багато, хоча вони є, і їх спробували привести в належний вигляд.
Між захороніннями 1950-х років зустрічається також багато могил зразкових комуністів.
Ближче в сторону Дніпра, знаходиться доволі великий парк Херсонської фортеці. Власне, на його території фортеця й містилась. З часів Катерини Другої збереглося дві великі брами, порохові склади.
Із залишків фортечних мурів тут склали цілий дольмен. А що? Креативно!
Також можна подивитись колодязь, звідки гарнізон фортеці брав воду. Під час другої світової війни нацисти примудрилися цей колодязь майже повністю заповнити мертвими тілами.
Не забудьте звернути увагу на графіті біля колодязя. Це настільки мистецтво, що автори навіть не посоромились підписатись.
Пройшовши крізь невеличку браму тут же, ви потрапляєте у двір Єкатерининського собору з скромним надписом над входом "Рятівнику рода людського Катерина присвячує". Логічно було б думати, що мова йде безпосередньо про Ісуса Христа, але є й жартівники, котрі впевнені, що рятівником виступає князь Потьомкін, чия могила знаходиться в соборі.
У цієї могили, до речі, є власна й доволі скабрьозна історія. Оскільки син Катерини Другої Павло Перший ненавидів коханця своєї матері, він одразу після її смерті віддав наказ викинути тіло Потьомкіна на смітник, щоб собаки гризли ненависні кістки. Монахи боялись ослухатись, але боялись і прийняти участь в такій ганебній справі. Тому на смітник відправили тіло якогось бомжа. Після смерті Павла Першого Потьомкіна знову поклали у власну могилу, де він і досі щасливо лежить.
Через дорогу від Єкатерининського собору розташований колишній Арсенал і нинішнє Херсонське СІЗО.
Праворуч - неабиякий центр для християнської молоді. Не маю уяви, що це за конфесія, але будували так, щоб всі, хто сюди ходить, могли пишатись не тільки історичним сусідством.
Після всього цього направляйтесь в напрямку стадіону "Кристал". Через дорогу буде однойменний концертний зал, який за часів Радянського Союзу вважався шедевром архітектури. Виглядає він настільки відворотньо, що я не стану розміщати тут фото. Пожахайтеся, порадійте, що ці часи скінчилися, і нині християнська молодь будує щось пафосніше, але все ж цікавіше і йдіть до перехрестя далі. Направо, на колишній вулиці чекістів (нині Калнишевського) буде стояти будинок дитячої творчості. За часів Російської імперії це була резиденція губернатора.
В парку навпроти зверніть увагу на великий дуб в центральній частині. Черешчатий дуб, за легендою, посадив цар Олександр Другий (той, що відмінив кріпосне право).
Неподалік починається пішохідна вулиця Суворова, про що можна легко здогадатися, побачивши його бюст.
Чому Суворова? Бо тут розташований будинок, де три роки жив цей видатний стратег, про що говорить металізований рельєф та пара обшарпаних табличок. Наразі штаб-квартира генералісімуса перетворена на штаб-квартиру якогось херсонського адвоката.
В Потьомкінському сквері не так давно відновлено пам'ятник князю Потьомкіну.
В тому ж районі розташовані найстаріші храми міста. Свято-Духовськой собор(буд. 1804-1836), повністю реконструйований, а тому шикарний.
Сінагога.
Греко-Софійська церква, найстаріша в Херсоні (1780).
Успенський собор (1798), в розпалі реконструкції.
Неподалік можна побачити руїни херсонської взуттєвої фабрики, де нацисти влаштували щось на кшталт концентраційного табору.
На набережній Дніпра розташована Одеська площа, єдина набережна, де в часи Катерини Другої могли причалювати кораблі. Всі інші були надто заболочені.
Якщо пройтись трохи вбік, можна буде сфотографуватись на фоні пам'ятника першим корабелам, виконаного в формі фрегату.
На правах реклами: Щоб не шукати все це самим, ви можете з самого початку звернутись на вулицю Суворова, 8 в милу конторку Херсон de Mason.
Орієнтир - арка з двома атлантами.
Двері виглядають отак.
Тут вам розкажуть все про місто перших українських чорноморських корабелів, продадуть сувеніри та запропонують екскурсії, щоб ви побачили більше цікавих місць, ніж довелось мені.
Застереження: Ви чули страшилки про те, як у Львові не розмовляють з людьми, котрим вистачило наснаги заговорити російською? Так от, все це працює з херсонськими жінками старше сорока років. Чуючи українську мову, вони відмахувались, відхрещувались, або просто мене ігнорували. Як поводитись - кожному видніше. Я перейшла на свою російську, вже досі покорьожену поморським та подільским суржиками. Отримала не один підозрілий погляд, але й відповіді на свої питання - теж. Нехай пробачать мене всі, хто за рідну мову стоїть насмерть.
Успіхів всім і сончної погоди! Херсон - це дуже круто.
Тут є багато історичних пам'яток, всі вони компактно розташовані, а отже ви зможете весело й пізнавально провести вихідні.
А ще в Херсоні хіба не найвищий рівень сервісу в Україні. Ні, справді, офіціанти, кухарі, робітники готелю, продавці - абсолютно всі вони були бездоганними.
Спочатку - трохи історії.
У другій половині 18 століття Російська та Турецька імперії активно конкурували за владу на Чорноморському узбережжі. Перевага тут належала Порті (Турції). Якщо пам'ятаєте, південь України на той момент був незаселений, за винятком Криму. Крим був населений татарами, а економіка його трималась виключно на грабіжництві та работоргівлі з турецькою метрополією. Аж до того самого 18 століття татарські ордиська регулярно виїжджали на заробітки до України, змітаючи на своєму шляху те, що попадалось, та виводячи з сіл абсолютно все живе, щоб з'їсти або продати.
Російська імперія, яка вже встигла встати на ноги та перетворитися на впливову державу, вважала Україну своєю провінцією. На відміну від сучасної патріотично налаштованої влади, Катерина Друга не вважала за належний стан речей щорічний виїзд своїх громадян за кордон на заробітки (Повірте, в першу чергу її хвилювали економічні втрати, а не той факт, що виїзд, як правило, недобровільний). Тому імператриця почала робити все, аби запобігти такій посиленій еміграції. В першу чергу, почала будувати фортеці з постійними гарнізонами. Задачею гарнізонів було, побачивши татар, прийняти відповідні міри - завернути цих рекрутерів назад в Крим до того, як вони наберуть заробітчан та відвезуть до Турції.
Діяльність Катерини була настільки успішною, що турецький султан почав нею обурюватись та ущімляти російських послів. Закінчилося все російсько-турецькою війною 1768-1774 років, яку Порта з тріском продула. Крим було проголошено незалежним - фактично, він перейшов під протекторат Росії. Діяльність по переміщенню трудових ресурсів до Турції за допомогою татарських банд майже припинилась, а отже стало можливим заселити південь України більш адекватними громадянами ніж запорізьки козаки. Чим Катерина та князь Потьомкін активно й занялися.
В 1778 році, за вказівкою імператриці, було засновано місто Херсон (в пам'ять про гречеський Херсонес). Головним призначенням міста було будівництво кораблів, щоб остаточно перехопити ініціативу на Чорному морі.
Власне, це й треба знати, щоб зрозуміти Херсон як місто. В центрі його життя - ріка Дніпро, яка невдовзі вливається в море. Навколо верфі виросли купечеські артелі, моряцькі вчилища і т.п. Старе місто - це така собі помісь імперсько-патріархального колоніалізму та південної нєги. Було б чим насолодитися, оглядаючи ці классичні колони, портіки та статуї, якби вони були в належному стані. Але, навіть так місто є доволі цікавим. Що стосується найбільш видатних пам'яток - треба віддати належне - виглядають вони дуже непогано. Або вже реконструйовані, або в активному процесі.
Рекомендую почати огляд історичного Херсона з Всесвятської церкви (можливі варіанти, наприклад, церква Всіх святих) та дворянського цвинтаря біля неї. До цього некрополя - рукою подати з залізничного вокзалу. Церква заснована в 1808 році. Крім того, це єдиний храм міста, який ніколи не припиняв функціонувати саме як храм. Всі інші церкви комуністи переробили в будинки культури та склади, і лише українська влада вже повернула їх священослужителям (переважно, махрового патріархату - так що обов'язково майте з собою хустку, щоб пустили всередину).
На цвинтарі, який має неофіційну назву "дворянського", саме дворянських могил вже й не так багато, хоча вони є, і їх спробували привести в належний вигляд.
Між захороніннями 1950-х років зустрічається також багато могил зразкових комуністів.
Ближче в сторону Дніпра, знаходиться доволі великий парк Херсонської фортеці. Власне, на його території фортеця й містилась. З часів Катерини Другої збереглося дві великі брами, порохові склади.
Із залишків фортечних мурів тут склали цілий дольмен. А що? Креативно!
Також можна подивитись колодязь, звідки гарнізон фортеці брав воду. Під час другої світової війни нацисти примудрилися цей колодязь майже повністю заповнити мертвими тілами.
Не забудьте звернути увагу на графіті біля колодязя. Це настільки мистецтво, що автори навіть не посоромились підписатись.
Пройшовши крізь невеличку браму тут же, ви потрапляєте у двір Єкатерининського собору з скромним надписом над входом "Рятівнику рода людського Катерина присвячує". Логічно було б думати, що мова йде безпосередньо про Ісуса Христа, але є й жартівники, котрі впевнені, що рятівником виступає князь Потьомкін, чия могила знаходиться в соборі.
У цієї могили, до речі, є власна й доволі скабрьозна історія. Оскільки син Катерини Другої Павло Перший ненавидів коханця своєї матері, він одразу після її смерті віддав наказ викинути тіло Потьомкіна на смітник, щоб собаки гризли ненависні кістки. Монахи боялись ослухатись, але боялись і прийняти участь в такій ганебній справі. Тому на смітник відправили тіло якогось бомжа. Після смерті Павла Першого Потьомкіна знову поклали у власну могилу, де він і досі щасливо лежить.
Через дорогу від Єкатерининського собору розташований колишній Арсенал і нинішнє Херсонське СІЗО.
Праворуч - неабиякий центр для християнської молоді. Не маю уяви, що це за конфесія, але будували так, щоб всі, хто сюди ходить, могли пишатись не тільки історичним сусідством.
Після всього цього направляйтесь в напрямку стадіону "Кристал". Через дорогу буде однойменний концертний зал, який за часів Радянського Союзу вважався шедевром архітектури. Виглядає він настільки відворотньо, що я не стану розміщати тут фото. Пожахайтеся, порадійте, що ці часи скінчилися, і нині християнська молодь будує щось пафосніше, але все ж цікавіше і йдіть до перехрестя далі. Направо, на колишній вулиці чекістів (нині Калнишевського) буде стояти будинок дитячої творчості. За часів Російської імперії це була резиденція губернатора.
В парку навпроти зверніть увагу на великий дуб в центральній частині. Черешчатий дуб, за легендою, посадив цар Олександр Другий (той, що відмінив кріпосне право).
Неподалік починається пішохідна вулиця Суворова, про що можна легко здогадатися, побачивши його бюст.
Чому Суворова? Бо тут розташований будинок, де три роки жив цей видатний стратег, про що говорить металізований рельєф та пара обшарпаних табличок. Наразі штаб-квартира генералісімуса перетворена на штаб-квартиру якогось херсонського адвоката.
В Потьомкінському сквері не так давно відновлено пам'ятник князю Потьомкіну.
В тому ж районі розташовані найстаріші храми міста. Свято-Духовськой собор(буд. 1804-1836), повністю реконструйований, а тому шикарний.
Сінагога.
Греко-Софійська церква, найстаріша в Херсоні (1780).
Успенський собор (1798), в розпалі реконструкції.
Неподалік можна побачити руїни херсонської взуттєвої фабрики, де нацисти влаштували щось на кшталт концентраційного табору.
На набережній Дніпра розташована Одеська площа, єдина набережна, де в часи Катерини Другої могли причалювати кораблі. Всі інші були надто заболочені.
Якщо пройтись трохи вбік, можна буде сфотографуватись на фоні пам'ятника першим корабелам, виконаного в формі фрегату.
На правах реклами: Щоб не шукати все це самим, ви можете з самого початку звернутись на вулицю Суворова, 8 в милу конторку Херсон de Mason.
Орієнтир - арка з двома атлантами.
Двері виглядають отак.
Тут вам розкажуть все про місто перших українських чорноморських корабелів, продадуть сувеніри та запропонують екскурсії, щоб ви побачили більше цікавих місць, ніж довелось мені.
Застереження: Ви чули страшилки про те, як у Львові не розмовляють з людьми, котрим вистачило наснаги заговорити російською? Так от, все це працює з херсонськими жінками старше сорока років. Чуючи українську мову, вони відмахувались, відхрещувались, або просто мене ігнорували. Як поводитись - кожному видніше. Я перейшла на свою російську, вже досі покорьожену поморським та подільским суржиками. Отримала не один підозрілий погляд, але й відповіді на свої питання - теж. Нехай пробачать мене всі, хто за рідну мову стоїть насмерть.
Успіхів всім і сончної погоди! Херсон - це дуже круто.
Комментариев нет:
Отправить комментарий