Є дві причини, чому я вважаю Хмельницький найнепригляднішим обласним центром України.
По-перше, я багато подорожувала цією країною. Я бачила Донецьк, Київ, Чернигів, Одессу, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Симферополь, Чернівці, Житомир, Вінницю та Херсон. По рівню безграмотності використання міського простору Хмельницький не може змагатися навіть з абсолютно позбавленим власної специфіки Житом іром. Всі інші перелічені міста в п'ять-десять разів цікавіші й приємніші до відвідування.
По-друге, рік мого життя був присвячений роботі в музеї, створеному на базі колишнього нацистського концентраційного табору. І Хмельницький викликає в мене непереборювані асоціації з цією установою. В сенсі, не з музеєм, а саме з концтабором. Чому? Тому, що нацисти створили в ньому для в'язнів певний ритм життя: робота - в спеціально відведеному місці, їжа - в спеціально відведеному місці, сон - в бараку, будь-які незаплановані внутрішнім розпорядком переміщення - тільки з погодження конвоїра. Нинішній Хмельницький для своїх жителів - це приблизно той самий рівень комфорту.
В місті існує не так багато варіантів, як планувати свій день. Зранку - на роботу, після роботи - можливість провести свій досуг в якомусь закритому приміщенні. Хоч якось оформлених зелених зон для відпочинку в місті не спостерігається. На набережну Південного Бугу страшно дивитись.
Паркові зони виглядають не як частина міського планування, а як непорозуміння. Міська адміністрація впевнена, що свіже повітря хмельниччанам - ні до чого. Попрацювали, поїли в якийсь кафешці з поганим інтер'єром - і спати по бараках, звичайної чи підвищеної комфортності.
Спальні райони - це окрема тема для Хмельницького. Великі кам'яні шпаківні захарастили все місто, починаючи з самого-самісінького центру, і закінчуючи околицями.
Пам'ятаймо про відсутність зелених зон і подумаємо, що мудрі градоправітєлі мусили б звести на їх місці. Звичайно, парковки!!!
На 80 відсотків сучасний Хмельницький - це низькопробні новобудови й парковки.
Абсолютно нормальними тут вважаються райони з дев'яти- чи чотирнадцятиповерхівками, відділеними одна від одної тридцятьма метрами простору, заасфальтованого під автостойбіще. Район Озерна вражає найбільше. Не уявляю, якого життя прагнуть ті, хто покупає тут квартири. Дітей вони точно не планують заводити. Бо бідолашній малечі нема куди податись в таких дворах. Тільки додому - за планшет. А потім слухати, що сучасних дітей неможливо відірвати від гаджетів. Наче їм є куди відриватися! Щоб ганяти м'яча в дворах Озерки, треба бути несповна розуму.
Мені довелося почути пару відвертостей від місцевих будівельників. Наприклад, що одна багатоповерхівка зводиться на місці доволі потужного струмку. Довелося насипати кілька тон щебню, щоб той струмок сховати й звести фундамент. Що лишиться з того фундаменту за 15 років? Хто буде за то відповідати? Та кого цікавить! Квартири в Хмельницькому вже зараз дешевші за квартири в районних центрах, але шпаківні чомусь продовжують тикати всюди, де ще залишилось хоч скільки місця. Будівельний кран варто ставити на герб міста, бо це дійсно стало його символом.
Пригнічує той факт, що у міста є своя, місцями специфічна, місцями трагічна історія. Якби не багаторічна халатність відділу міської архітектури, сюди варто було б їздити. В Хмельницькому є що послухати і на що подивитись. Коли Проскурів (стара назва) зробили обласним центром, його почали забудовувати досить непоганими зразками сталінської архітектури. Наприклад, пощастило обласній раді.
Хоча, й далі по історичному центру зустрічаються достойні зразки архітектурної задумки.
Місто могло б бути дуже цікавим і самобутнім, якби історичні будівлі не заліплювали рекламою та прибудовами.
Прибудови... Хто - в біса - взагалі дає дозвіл на такі прибудови??? В будь-якому пристойному місці за таке б штрафували до кінця життя!
З не меншим завзяттям великі поліпшувачі забудували місце панельними коробками, створивши з нього один великий спальний район. Ідеш такий по центральним вулицям, а на душі - осад від налузганих сємок та бабок біля під'їзду.
Від реклами просто очі лізуть на лоба.
Ну, й апофєоз того знівечення, яке з кожним новим дозволом на будівлю надає собі Хмельницький - забігайлівка "Старе місто". Уособлює собою всю атмосферу міста: забуту історію, вкриту дешевими пластиковими оздоблювальними матеріалами з Китаю та затянуту такими ж дешевими ролетами.
Під кінець порада: не їздіть до Хмельницького. Ніколи. Хіба що для того, щоб пересісти біля залізничного вокзалу на автобус та відвідати набагато більше варте уваги містечко. На Хмельниччині таких багато: Кам'янець-Подільський, Меджибіж, Ізяслав, Старокостянтинів. А обласний центр треба обходити стороною. Нехай лишається архітектурним гетто. Він сам свідомо обрав для себе таку долю. Він робить все, щоб ця доля не змінилися. То й прапор хмельниччанам в руки. Нікому, крім них самих, не варто гвалтувати психіку місцевими видами.
Хмельничани, якщо ви це читаєте і вас це ображає: з'їздіть в Вінницю, Луцьк - до Львова не треба, там з самого початку все було краще. З'їздить туди, де починали з того ж рівня. А потім влаштуйте майдан та вимагайте собі міста для людей, а не унтерменшів.
По-перше, я багато подорожувала цією країною. Я бачила Донецьк, Київ, Чернигів, Одессу, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Симферополь, Чернівці, Житомир, Вінницю та Херсон. По рівню безграмотності використання міського простору Хмельницький не може змагатися навіть з абсолютно позбавленим власної специфіки Житом іром. Всі інші перелічені міста в п'ять-десять разів цікавіші й приємніші до відвідування.
По-друге, рік мого життя був присвячений роботі в музеї, створеному на базі колишнього нацистського концентраційного табору. І Хмельницький викликає в мене непереборювані асоціації з цією установою. В сенсі, не з музеєм, а саме з концтабором. Чому? Тому, що нацисти створили в ньому для в'язнів певний ритм життя: робота - в спеціально відведеному місці, їжа - в спеціально відведеному місці, сон - в бараку, будь-які незаплановані внутрішнім розпорядком переміщення - тільки з погодження конвоїра. Нинішній Хмельницький для своїх жителів - це приблизно той самий рівень комфорту.
В місті існує не так багато варіантів, як планувати свій день. Зранку - на роботу, після роботи - можливість провести свій досуг в якомусь закритому приміщенні. Хоч якось оформлених зелених зон для відпочинку в місті не спостерігається. На набережну Південного Бугу страшно дивитись.
Спальні райони - це окрема тема для Хмельницького. Великі кам'яні шпаківні захарастили все місто, починаючи з самого-самісінького центру, і закінчуючи околицями.
На 80 відсотків сучасний Хмельницький - це низькопробні новобудови й парковки.
Абсолютно нормальними тут вважаються райони з дев'яти- чи чотирнадцятиповерхівками, відділеними одна від одної тридцятьма метрами простору, заасфальтованого під автостойбіще. Район Озерна вражає найбільше. Не уявляю, якого життя прагнуть ті, хто покупає тут квартири. Дітей вони точно не планують заводити. Бо бідолашній малечі нема куди податись в таких дворах. Тільки додому - за планшет. А потім слухати, що сучасних дітей неможливо відірвати від гаджетів. Наче їм є куди відриватися! Щоб ганяти м'яча в дворах Озерки, треба бути несповна розуму.
Мені довелося почути пару відвертостей від місцевих будівельників. Наприклад, що одна багатоповерхівка зводиться на місці доволі потужного струмку. Довелося насипати кілька тон щебню, щоб той струмок сховати й звести фундамент. Що лишиться з того фундаменту за 15 років? Хто буде за то відповідати? Та кого цікавить! Квартири в Хмельницькому вже зараз дешевші за квартири в районних центрах, але шпаківні чомусь продовжують тикати всюди, де ще залишилось хоч скільки місця. Будівельний кран варто ставити на герб міста, бо це дійсно стало його символом.
Пригнічує той факт, що у міста є своя, місцями специфічна, місцями трагічна історія. Якби не багаторічна халатність відділу міської архітектури, сюди варто було б їздити. В Хмельницькому є що послухати і на що подивитись. Коли Проскурів (стара назва) зробили обласним центром, його почали забудовувати досить непоганими зразками сталінської архітектури. Наприклад, пощастило обласній раді.
Хоча, й далі по історичному центру зустрічаються достойні зразки архітектурної задумки.
З не меншим завзяттям великі поліпшувачі забудували місце панельними коробками, створивши з нього один великий спальний район. Ідеш такий по центральним вулицям, а на душі - осад від налузганих сємок та бабок біля під'їзду.
Від реклами просто очі лізуть на лоба.
Ну, й апофєоз того знівечення, яке з кожним новим дозволом на будівлю надає собі Хмельницький - забігайлівка "Старе місто". Уособлює собою всю атмосферу міста: забуту історію, вкриту дешевими пластиковими оздоблювальними матеріалами з Китаю та затянуту такими ж дешевими ролетами.
Під кінець порада: не їздіть до Хмельницького. Ніколи. Хіба що для того, щоб пересісти біля залізничного вокзалу на автобус та відвідати набагато більше варте уваги містечко. На Хмельниччині таких багато: Кам'янець-Подільський, Меджибіж, Ізяслав, Старокостянтинів. А обласний центр треба обходити стороною. Нехай лишається архітектурним гетто. Він сам свідомо обрав для себе таку долю. Він робить все, щоб ця доля не змінилися. То й прапор хмельниччанам в руки. Нікому, крім них самих, не варто гвалтувати психіку місцевими видами.
Хмельничани, якщо ви це читаєте і вас це ображає: з'їздіть в Вінницю, Луцьк - до Львова не треба, там з самого початку все було краще. З'їздить туди, де починали з того ж рівня. А потім влаштуйте майдан та вимагайте собі міста для людей, а не унтерменшів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий