Може скластися хибне враження, що мій блог створено виключно з метою критиканства. Це неправда. Просто в Україні критично мало позитивних прикладів того, як правильне відношення до свого минулого може оздоровити економіку.
Тому сьогодні я буду хвалити поляків. А саме - село Клюки, дуже-дуже на півночі Речі Посполитої.
В Клюках десь 20-30 будинків, таке собі невеличке. Село розташоване доволі близько від дюн Леби, куди злітаються туристи з усієї країни. Якби Клюки були ближчими до траси, якою всі прямують туди, можна було б побудувати тут готель, ресторан та іншу інфраструктуру для подорожуючих. Але Клюкам не настільки пощастило. Стоять вони на відшибі, то ніхто сюди не заїжджав би. Якби жителі не надумали розіграти карту з історією свого села.
А історія доволі цікава.
До 1970-х років Клюки були заселені виключно кашубами. Кашуби - то така нацменшина в Польщі, на кшталт наших гуцулів. Вони жили доволі відокремлено, то в них склався свій суржик з польської й німецької мови, а також своєрідна культура. Кашуби непогано почували себе, мало контактуючи з сусідніми народовостями, поки нацисти в 1940-х не визнали їх споляченими німцями. Кашуби з радістю погодились, бо це означало, що концтабори не для них створювались.
Проблеми почалися після війни, коли Польша стала радянською. Комуністи-поляки почали мститися кашубам на тій підставі, що вони - німці.
Кашуби подумали й знову погодились. А також почали добиватися того, щоб їх вислали на історичну батьківщину в ФРН. Визнавати себе німцями з ГДР вони ніяк не вважали можливим. В 1970-х їм таки дозволили поїхати. Кожному - з парою валізок.
Клюки спустіли, хоча будинки тут були в цілком пристойному стані. Тому комуністи заселили сюди етнічних поляків, яким не було куди податися.
Щастю поселенців не було меж.
Податися їм і справді не було куди. Але й жити в Клюках - не мед. Роботи поблизу нема, хороших ринків - теж. Що виробив на місці, то й з'їв.
Клюковчани помикались, а потім зібралися й вирішили зробити з села музей. Кашубської культури.
Відновили зовнішній вигляд будинків. Навіть дах покрили соломою
Тому сьогодні я буду хвалити поляків. А саме - село Клюки, дуже-дуже на півночі Речі Посполитої.
В Клюках десь 20-30 будинків, таке собі невеличке. Село розташоване доволі близько від дюн Леби, куди злітаються туристи з усієї країни. Якби Клюки були ближчими до траси, якою всі прямують туди, можна було б побудувати тут готель, ресторан та іншу інфраструктуру для подорожуючих. Але Клюкам не настільки пощастило. Стоять вони на відшибі, то ніхто сюди не заїжджав би. Якби жителі не надумали розіграти карту з історією свого села.
А історія доволі цікава.
До 1970-х років Клюки були заселені виключно кашубами. Кашуби - то така нацменшина в Польщі, на кшталт наших гуцулів. Вони жили доволі відокремлено, то в них склався свій суржик з польської й німецької мови, а також своєрідна культура. Кашуби непогано почували себе, мало контактуючи з сусідніми народовостями, поки нацисти в 1940-х не визнали їх споляченими німцями. Кашуби з радістю погодились, бо це означало, що концтабори не для них створювались.
Проблеми почалися після війни, коли Польша стала радянською. Комуністи-поляки почали мститися кашубам на тій підставі, що вони - німці.
Кашуби подумали й знову погодились. А також почали добиватися того, щоб їх вислали на історичну батьківщину в ФРН. Визнавати себе німцями з ГДР вони ніяк не вважали можливим. В 1970-х їм таки дозволили поїхати. Кожному - з парою валізок.
Клюки спустіли, хоча будинки тут були в цілком пристойному стані. Тому комуністи заселили сюди етнічних поляків, яким не було куди податися.
Щастю поселенців не було меж.
Податися їм і справді не було куди. Але й жити в Клюках - не мед. Роботи поблизу нема, хороших ринків - теж. Що виробив на місці, то й з'їв.
Клюковчани помикались, а потім зібралися й вирішили зробити з села музей. Кашубської культури.
Відновили зовнішній вигляд будинків. Навіть дах покрили соломою
В кілька будинків постягували старі меблі, кухонний інвентар і все інше господарське приладдя. Получилось занурення в кашубський побут.
На дворі розклали інше господарське знаряддя. Риболовні сітки
Човни й рибальські шалаші
Точильні камені
Собачі будки
Жернови
Експозиція, присвячена добуванню торфа на місцевих болотах
Багато кашубської моди
На повороті на Лебу встановили вказівник з коротким описом музею. І відвідувачі поїхали! Якщо вже виїхали за новими враженнями до дюн, то чому б не отримати їх трохи більше?
Поступово в Клюках з'явилися готель, ресторан, парковка й інші можливості заробити на місці, замість шукати грошей й кращої долі далеко від дому.
Аби ж то українці взяли приклад!
Комментариев нет:
Отправить комментарий