Херсон: від привидів з любов'ю

З початком війни на Сході України, почало з'являтися багато публікацій про занепад у Абхазії, яка, маючи абсолютно всі ресурси для створення всесвітньо відомого курорту, лежить в руїнах. Жителів ОРДЛО лякають пповторенням такого сценарію на їх території. На контрольованих територіях закликають радіти, що вдалося уникнути такого сценарію.
Але ніхто не каже, що даний сценарій вже давним-давно втілюється на Херсонщині.
Обласний центр, за винятком мікрорайону, побудованого одразу за міською радою, виглядає так, наче це на нього, а не на Крим, було накладено санкції. Більш розчаровуючі пейзажі ще піди пошукай!
А в голові виникає тільки одне запитання: як же з ТАКИМ містом могло статися ТАКЕ???

Хмельницький: місто-гетто

Є дві причини, чому я вважаю Хмельницький найнепригляднішим обласним центром України.
По-перше, я багато подорожувала цією країною. Я бачила Донецьк, Київ, Чернигів, Одессу, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Симферополь, Чернівці, Житомир, Вінницю та Херсон. По рівню безграмотності використання міського простору Хмельницький не може змагатися навіть з абсолютно позбавленим власної специфіки Житом іром. Всі інші перелічені міста в п'ять-десять разів цікавіші й приємніші до відвідування.
По-друге, рік мого життя був присвячений роботі в музеї, створеному на базі колишнього нацистського концентраційного табору. І Хмельницький викликає в мене непереборювані асоціації з цією установою. В сенсі, не з музеєм, а саме з концтабором. Чому? Тому, що нацисти створили в ньому для в'язнів певний ритм життя: робота - в спеціально відведеному місці, їжа - в спеціально відведеному місці, сон - в бараку, будь-які незаплановані внутрішнім розпорядком переміщення - тільки з погодження конвоїра. Нинішній Хмельницький для своїх жителів - це приблизно той самий рівень комфорту.

Чого вимагати від районних оптимізаторів

Інститут побратимства міст - справа поширена, проте загадкова. Побратим? Дуже добре, але що це конкретно значить? Не те, щоб питання не давало мені спокою, але час від часу цікавість розбирала.

І ось пощастило бути присутньою під час процесу встановлення побратимства в самому зародиші. З боку України - Красилів, з боку Польщі - Зелюв (Zelów), що в Лодзькому воєводстві. Логічно, до речі. Лодзь - це текстильна столиця Речі Посполитої, Хмельницький в Україні - на тій самій позиції. Підписання документів, які зроблять побратимство юридичним фактом відбудеться найближчими днями. Для цього в Красилів приїхала представники зелювської гміни.

Село Радісне: корупція, дороги і реформи

В рамках великого реформування заради європейського майбутнього українська влада почала вимагати від місцевих громад об'єднуватись. Який зв'язок між об'єднанням і "покращенням життя" - ще та загадка. Але факт залишається фактом: в добровольно-примусовому порядку на Красилівщині має з'явитися дві громади: Красилівська та Антонінська.

Велика кількість нинішніх сільрад оказує тому весь можливий супротив.

Здавалося б, все шито білими нитками: сільські голови не хочуть, щоб від них забирали кормушку, адже всі грошові поступлення будуть йти на Красилів, минуючи їх кишені. Та на перевірку все виявляється далеко не так однозначно.

Візьмемо, наприклад, село Радісне, що в кількох километрах від районного центру. Відвідини цього населеного пункту вражають... через наявність в селі асфальтованих доріг! Чи багато ви знаєте українських сіл, де є асфальтоване покриття? От і я не знаю.